Мені немає з ким
розмовляти, це я зрозуміла остаточно. Немає людини, якій можна сказати все. Говорити
їй про те, що робиться у голові, говорити їй про її недоліки і давати поради,
говорити їй все у очі, не приховуючи нічого. Ні, наврядче я буду набридати цій
людині подібними розмовами і розповідати про будь-які дрібниці з власного
життя, немає сенсу. Я мало розмовляю, бо важко розмовляти, коли треба
фільтрувати кожне слово, важко і непотрібно, я видавлюю із себе слова, мені
шкода своїх слів на людей, які їх не розуміють, не цінують, для яких мої слова
сміття. Мені шкода моїх слів, тому людині з якою я буду по-справжньому
розмовляти дуже пощастило, я не буду забивати її життя своїм. Все лише по-суті,
коротко, ідеально, з любов’ю, але добре, якби ця людина пробачала мені емоції, це
єдине чого я боюся, якщо не пробачить, це буде найгірше. Я відкриюся, можливо
вперше в житті, і емоції візьмуть верх над раціо. Тоді кінець, можливо, нехай
краще не буде людини з якою можна розмовляти, можливо, не потрібна ця людина…
23:56
24.12.2012
Немає коментарів:
Дописати коментар