Гидота [не захистимо сім’ю] пройде

вони вже не зрозуміють, вона ще не розуміє…

Така собі гра слів, вже немає ніякого сенсу писати, що каталізатори усього стагнаційного – люди. Однак, це фото спотворює мою уяву про них остаточно. Яка інтенція людей на фото? Найгірше, бачити дітей з подібними гаслами у руках «Захистимо сім’ю». «Мамо, а від чого я захищаю сім’ю? Не буде війни? Чи ми, нарешті, купимо собі квартиру, а, мамо, від чого ми захищаємося?» А ще гірше бачити поряд людей «минулого покоління», і це з усією повагою до старших людей. Радянське уявлення про життя, ніякої демократії, у жодному разі, ніяких одностатевих відносин. «Це ж пляма на всю сім’ю! Такого раніше не було! Коли я була молода…! Гидота не пройде!» Гомофобія у нашій країні – це не поодиноке явище, це масовість, підростаюче покоління – це адепти своїх батьків, тож нормального ставлення до людей нетрадиційної орієнтації, судячи з усього, не буде ніколи. Це шлях нашої країни до Європи? До Європи, у якій дозволено, якщо не одностатеві шлюби, то одностатеве проживання. Європа дозволяє таким парам брати дітей на виховання, противники цього явища з усіх сил намагаються довести, що виховання одностатевих пар погано позначиться на психіці дитини, а виховання у дитячому будинку, звичайно, позначиться краще!!! Якщо Україна не здатна на такі закони, а возвеличує законопроекти Каліснічєнка, тоді максимум, що вимагається від українського суспільства – це толерантність. Українське суспільство банально не здатне «бути людьми» , не вимагається нічого надреального, банально бути людиною…

23:24
18.07.2013

Сучасний стан літературної критики

       Літературна критика – це вид творчої діяльності, так званий, засіб регулювання літературного процесу, і що найголовніше, засіб спілкування між письменниками та читачами. Література виховує естетичний смак у читача, натомість, літературна критика змушує письменника переосмислити думки, теми, проблеми у власних творах. Літературна критика сьогодення, нагадує мені цугцванг, коли найкраще – це не рухатися з місця, адже будь-який хід призведе до погіршення становища. Сьогодні можна зустріти лише поодинокі критичні матеріали, які справді вартісні, а взагалі матеріалів багато, і що головне, багато матеріалу, який можна критикувати. 

Стан літературної критики залежить від наявності самих критиків, за словами Оксани Забужко, літературний критик в Україні – це лише імітація, це не професіоналізм. Я дозволю собі не погодитися з цією думкою, в Україні і справді немає людей, до думки яких прислуховуються, думку яких поважають у літературної середовищі. Але це не означає, що їх немає взагалі, є поодинокі критики, але знову ж таки, вони не мають можливості публікуватися, немає належних видань, це не повинні бути Інтернет-сторінки, це повинні бути серйозні літературно-критичні видання.   

Я вважаю, що причиною літературно-критичної стагнації є те, що сьогодні в Україні література, і зокрема критика, перетворилася у бізнес, втім, як і все в Україні. Існує думка «Яка література, така і критика», але я знову ж таки, абсолютно не погоджуюся з цим твердженням. Серед українських творів є справді вартісні, однак, український читач це конформіст, який не хоче мислити, приймає готові стандарти, і тому не шукає «хорошу літературу». Сьогодні все зводиться до масовості, відповідно, критика також переходить у масовість, критикують всіх, але іноді, ця критика нагадує шкільні твори літератури. Літературні критики не повинні бути адептами масовості, це мають бути мислячі люди, люди які вміють шукати есенцію літератури і показувати її українському читачу.

20:15
11.07.2013

Уэльбек что-то знал

Ты почему так мало разговариваешь? Разве тебе не интересно это всё? Я ловлю себя на мысли, что мне действительно не интересно, иногда даже упрекаю себя за это. Ведь все постоянно куда-то бегают, он активист общественной организации, она волонтер в другом городе, он постоянно на тусовках, она вообще проститутка, неважно, главное участвует в общественной жизни. К чему сегодня сводится эта ваша общественная жизнь и активная позиция в социуме? На первом месте деньги, потом «надо лучше, чем у соседа», знаете, последнее меня угнетает больше всего, да какая на хрен разница, лучше у соседа или хуже. Хотя, вам конечно лучше знать, вам конечно важно, чтобы у соседа било хуже. Это главная проблема вашей жизни, это идея-фикс «У МЕНЯ ДОЛЖНО БЫТЬ ЛУЧШЕ. И НЕВАЖНО, КАКИМ СПОСОБОМ. НЕВАЖНО, ЧТО ПРИДЕТСЯ КОГО-ТО УБИТЬ ИЛИ ОГРАБИТЬ, У МЕНЯ БУДЕТ ЛУЧШЕ. МОЯ ПРЕЛЕСТЬ». Жизнь сегодня не имеет ничего, она лишилась всех моральных установок, всё это затоптано под копытами быков, то бишь людей. Даже если ты активист и тебе не главное «У МЕНЯ ДОЛЖНО БЫТЬ ЛУЧШЕ», что имеешь ты, в конце концов? Самосожжение на площади Независимости, что хотел доказать этот человек, если что-то и хотел, то ничего не вышло, а наша независимость это вообще другой разговор. Есть такие смельчаки, но разве это смелость? Такой ты не нужен обществу, что там, ты никакой не нужен. Из моей головы не выходят слова Мишеля Уэльбека «Он ни с кем не говорил, ни к кому не выражал симпатии; он был поистине очарователен». Разве это сумасшествие? Или это единственный выход и возможность «быть» в этом обществе. Не жить, а именно быть. Ведь жизнь здесь, не имеет никакого смысла.

10:42

04.07.2013